Словник Української
1. У китайській філософії та традиційній медицині — корінь рослини Panax ginseng (або схожих видів), що використовується як потужний адаптоген, засіб для підвищення життєвого тонусу, зміцнення імунітету та відновлення сил; також сама ця лікарська рослина.
2. Переносно — символ життєвої енергії, життєдайної сили, внутрішнього ресурсу людини.
Женчиха — власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області (Яворівський район) та села в Тернопільській області (Чортківський район).
Женчиха — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Тернопільською областю.
Женчик — власна назва українського прізвища.
Женчик — розмовна назва для чоловіка, який має жіночні риси в поведінці або зовнішності (вживається переважно із зневажливим відтінком).
Женців — форма родового чи знахідного відмінка множини іменника “женці”, що вживається в конструкціях типу “двох женців”, “бачив женців”. Безпосередньо як самостійна назва або термін не функціонує.
Женці — 1) люди, які жнуть (збирають урожай) серпом або косою; 2) переносно: ті, хто щось знищує, викорінює або забирає.
1. (діал., рідк.) Те саме, що женучися — форма дієслова женути (женутися) у значенні швидко бігти, мчати, поспішати; переслідувати, гнати когось або щось.
2. (у спеціальному вживанні) Може виступати як власна назва або термін, що позначає процес активного переміщення, напруженого руху або механічного штовхання, витіснення чогось (наприклад, у техніці, металургії).
Жентиця — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської області.
Жентиця — власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, на берегах однойменної річки.
Властивість або стан, що характеризується схожістю на жінку, наявністю рис, які традиційно асоціюються з жіночною статтю (наприклад, у зовнішності, манері поведінки, характері).
1. Схоже на жінку; властиво жінці; жіночою вдачею, манерою поведінки або зовнішністю.
2. У літературознавстві та мистецтві — з естетичними якостями, що традиційно асоціюються з жіночним початком (ніжність, витонченість, ліризм тощо).
Який за своїми рисами, зовнішністю або поведінкою нагадує жінку; властивий жінці.
У ботаніці: що має ознаки, характерні для жіночих особин рослин (наприклад, про квітки).
Який виражає ненависть, зневагу або упередження проти жінок, ґрунтований на ідеї про їхню нижчість порівняно з чоловіками.
Пов’язаний з мізогінією; властивий мізогіну.