Категорія: Ж

1. Риба родини коропових (Aspius aspius), хижак, що мешкає у прісних водоймах Європи, має видовжене тіло сріблястого кольору з темною спиною.

2. Рід риб (Aspius), до якого належить звичайний жерех.

Жеретіяка — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської області.

1. У давньоримській міфології — одна з трьох богинь долі та народження, які визначали тривалість життя людини, прядучи нитку її життя та перерізаючи її; відповідник грецьких мойр.

2. У переносному значенні — доля, фатум, вища сила, що нібито визначає хід життя людини.

1. (іст.) Особа, яка займалася жеребкуванням під час розподілу земельних ділянок, військової служби чи інших громадських обов’язків у Гетьманщині та на Запоріжжі.

2. (перен., рідк.) Той, хто вирішує справу жеребом; той, хто проводить жеребкування.

Жерепняк — гірська порода, що складається з уламків вапняку, зцементованих глинистим або вапняковим матеріалом; конгломерат вапнякового походження.

Жерепняк — місцевість, де залягає така порода, або кар’єр для її видобутку.

1. (діал.) Те саме, що жеребець — самець коня, парубок.

2. (діал.) Великий, сильний хлопець або чоловік; парубок.

3. (діал., перен.) Про щось велике, потужне, міцне (наприклад, про великий камінь, колоду тощо).

1. Зменшувально-пестлива форма до слова “жеребець” — молодий або невеликий за розміром жеребець.

2. Розмовна назва для самця тхора, норки або іншої тварини родини мустелових.

3. У техніці — деталь у вигляді невеликого стрижня або бруска, що використовується в механізмах (наприклад, жеребчик замка, жеребчик у шпонковому з’єднанні).