1. Який пов’язаний з жертвою (релігійною, ритуальною), призначений для неї або має її характер.
2. Який здійснюється з самовіддачею, з готовністю до особистих втрат або страждань заради когось або чогось; повний самопожертви.
Категорія: Ж
-
жертка
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “жертва” (особа, яка постраждала або загинула від чого-небудь).
2. Рідкісне, застаріле позначення невеликої жертви, приношення або дарунку.
-
жертися
1. (діал.) Вживати їжу, їсти (про тварин, переважно свиней).
2. (перен., розм., зневажл.) Їсти неохайно, жадібно або багато (про людей).
3. (перен., розм.) Руйнувати, витрачати, пожирати (про абстрактні поняття: час, гроші тощо).
-
жерти
1. Поглинати їжу надмірно, ненажерливо або грубо, без манер (про людей або тварин).
2. Руйнувати, нищити, пожирати (переносно, часто про воготь, іржу, хворобу тощо).
3. Розмовне: сильно докучати, дратувати когось, “їсти” (переносно).
4. Застаріле та діалектне: їсти (в нейтральному значенні).
-
жертвуватися
1. Добровільно віддавати своє життя, здоров’я, інтереси або благополуччя заради когось або чогось; приносити себе в жертву.
2. Розмовне значення: дозволяти себе експлуатувати, нехтувати власними потребами заради інших, часто на власну шкоду.
-
жертвувати
1. Добровільно віддавати свої кошти, майно або інші цінності на користь когось, чогось або для певної мети, часто благодійної.
2. Відмовлятися від чогось важливого, цінного або бажаного заради когось, чогось або для досягнення певної мети.
3. У релігійному контексті — приносити жертву божеству (наприклад, тварину або плоди) як акт поклоніння або задля здійснення обряду.
4. У спорті або грі — навмисно поступатися чимось (наприклад, фігурою, позицією, м’ячем) для отримання тактичної переваги або розвитку атаки.
-
жертвувателька
Жінка, яка добровільно віддає кошти, майно або інші матеріальні цінності на користь когось або чогось, зокрема на благодійні, соціальні чи релігійні цілі.
-
жертвуватель
Особа, яка жертвує кошти, майно або інші цінності на благодійні, релігійні, громадські чи інші суспільні цілі; дарувальник, благодійник.
-
жертвування
1. Дія за значенням дієслова “жертвувати” — добровільне віддання чого-небудь (коштів, майна, часу, зусиль тощо) на користь когось або чогось, часто з благодійною, соціальною або громадською метою.
2. Те, що віддано, пожертвувано; сума грошей, майно або інші ресурси, передані на певні потреби.
3. У переносному значенні — відмова від чого-небудь заради когось або чогось, поступка чимось важливим.
-
жертвуваний
1. Який був пожертвуваний, переданий у дар, зокрема на благодійні чи релігійні цілі; добровільно відданий кимсь.
2. Який стосується пожертвування, отриманий у результаті пожертвування (про кошти, майно тощо).