Словник Української
1. (діал.) Зменшувально-пестлива форма від слова “жила” у значенні кровоносна судина, вена.
2. (перен., розм.) Про тонку, гнучку, витягнуту лінію, смужку чогось (наприклад, рідини, світла): “жижка меду”, “жижка світла”.
3. (перен., розм.) Про невелику кількість міцного алкогольного напою, горілки.
1. Рідка каша, рідке тісто або інша напіврідка їжа.
2. Рідка, розведена водою маса, розмокла грязь; рідке болото.
3. Рідка суміш, суспензія або розчин, що утворюється в процесі технологічної обробки (наприклад, гірнича, цементна жижа).
4. Розм. Про будь-яку неприємну на вигляд рідку або напіврідку субстанцію.
1. Власна назва, що вживалася в історичних документах для позначення єврейської громади, її самоврядування або території компактного проживання євреїв у місті (наприклад, “Київська жидівчин”).
2. У сучасній мові — застарілий та етнічно образливий синонім до слів “єврейський”, “юдейський”, що стосується релігії, культури чи побуту євреїв (наприклад, “жидівчин закон”).
1. Історична назва села в Україні, що нині має іншу офіційну назву (наприклад, село Богданівка у Вінницькій області до 1946 року називалося Жидівча).
2. Рідковживана назва місцевості, де колись компактно проживали євреї.
1. Стосовний до жидів (євреїв), що стосується єврейського народу, його культури, релігії, побуту; єврейський.
2. Стосовний до юдаїзму як релігії; юдейський.
1. Застаріла назва юдаїзму — релігії єврейського народу, що ґрунтується на Старому Заповіті (Торі) та Талмуді.
2. У переносному, зазвичай зневажливому значенні — скупість, скнарість, користолюбство (використовується як образливий стереотип).
1. Народна назва рослини з родини айстрових (Asteraceae), відомої як маруна чи роман (Chrysanthemum parthenium), яка традиційно використовується в народній медицині та має характерний гіркуватий запах.
2. У деяких регіонах — народна назва інших видів рослин з гірким соком або специфічним запахом, зокрема, видів роду полин (Artemisia).
1. (іст.) Жінка єврейського походження; єврейка (уживалося в українській мові до середини XX століття без негативного відтінку, нині вважається застарілим та може сприйматися як образливе).
2. (бот., розм.) Народна назва деяких рослин, зокрема очитку їдкого (Sedum acre) або молочаю кипарисового (Euphorbia cyparissias).
3. (діал.) Назва певного виду грибів (залежно від регіону).
1. Родовий відмінок множини від іменника “жид” — історична назва євреїв, що вживалася в українській мові до середини XX століття, а нині вважається застарілою та вкрай образливою.
2. Присвійний займенник або прикметник у множині від історичного етноніма “жид”, що вказує на належність (наприклад, у фразеологізмах або історичних контекстах: “жидів віра”, “жидів квартал”).
1. (рідко) Зменшувально-пестлива форма від іменника «жид» у значенні єврей, представник єврейського народу; вживалося в українській мові до середини XX століття.
2. (заст., діал.) У народній творчості та фольклорі — персонаж, карикатурне або побутове зображення єврея.
3. (іст.) В українській мові XVI–XIX ст. — нейтральна назва для єврея, яка згодом набула зневажливого відтінку та вийшла з офіційного вжитку.