Категорія: Ж

  • жабоїдний

    1. Який харчується жабами, живиться жабами (про тварин).

    2. Призначений для ловлі або знищення жаб.

  • жабоїддя

    Жабоїддя — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.

  • жабоїд

    1. Рід птахів родини сиворакшових, що мешкають у тропічних лісах Африки та живляться переважно жабами, комахами та дрібними хребетними; представник цього роду (Corythornis).

    2. Рід комахоїдних ссавців родини тенрекових, ендемік Мадагаскару, що має видовжений ніс і харчується переважно дощовими хробаками; представник цього роду (Oryzorictes).

  • жабоподібність

    1. Властивість або стан, що характеризується схожістю на жабу за зовнішнім виглядом, будовою або способом життя.

    2. У біології (зоології): сукупність морфологічних та фізіологічних ознак, властивих жабам та іншим представникам ряду безхвостих земноводних (Anura).

  • жабоподібний

    1. Схожий на жабу за зовнішнім виглядом, будовою тіла або характером рухів.

    2. У біологічній систематиці: що належить до ряду земноводних Anura (або Salientia), до якого входять жаби, ропухи та інші безхвості амфібії; властивий цьому ряду.

  • жабокряківка

    Жабокряківка — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Подільському районі; походить від народної назви рослини «жаб’ячий кряків» (жовтець повзучий).

    Жабокряківка — народна назва рослини з родини жовтецевих — жовтця повзучого (Ranunculus repens), що характеризується жовтими квітами та часто росте на вологих місцях, де живуть жаби.

  • жабовиння

    Жабовиння — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, що входить до складу Тисменицької міської громади.

  • жабовина

    1. Місцевість, багата на болота, де водяться жаби; заболочена територія.

    2. Розм. М’ясо жаби, що вживається в їжу.

    3. Заст. Шкіра або шкурка жаби.

  • жабо

    1. Кружевна або шита оксамитом, шовком тощо оздоба у вигляді оборки або зборок на грудях чоловічої сорочки, що виступає з-під коміра, а також подібна прикраса на жіночому одязі.

    2. Шкірна збірка під щелепою у деяких земноводних (наприклад, в жаби) та птахів (наприклад, у тетерука), що здатна роздуватися.

    3. Рідкий, неохайно виглядаючий комір, краї якого розхристано виступають з-під верхнього одягу.

  • жабня

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Старосамбірському районі (за сучасним адміністративним поділом — у Львівській області).

    2. Заст. та діал. Місцевість, багата на болота, ставки або озера, де водиться багато жаб; жаб’яче місце.