Категорія: Ж

1. (тех.) Теплозахисний матеріал або конструкція, призначені для захисту від високих температур, вогню; вогнетрив.

2. (заст., перен.) Той, хто стійко витримує випробування, труднощі; загартована, міцна людина.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільського району Тернопільської області.

2. Заст. або діал. Те саме, що спека або зной — дуже висока температура повітря, сильна жара.

1. Здатність матеріалів, виробів або конструкцій зберігати свої механічні властивості та не руйнуватися під дією високих температур.

2. Технологічна характеристика металу, сплаву, кераміки тощо, що визначає їхню стійкість до окиснення та деформації при сильному нагріванні.

Жаромі́цність — властивість залізобетонних конструкцій зберігати міцність та цілісність під час пожежі протягом певного нормативного часу; вогнестійкість.

Жаромі́цність — у техніці та будівництві: здатність матеріалу, виробу або конструкції протистояти високій температурі (нагріванню) без руйнування та з втратою міцності не більше допустимої межі.

1. Рід рослин родини жовтецевих (Ranunculus), що включає трав’янисті рослини з переважно жовтими квітками, часто отруйні; жовтець, лютик.

2. Народна назва деяких видів рослин роду жовтець (Ranunculus), зокрема жовтеця їдкого (Ranunculus acris).