Категорія: Ж

  • жедин

    Жедин — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільського району Тернопільської області.

  • жегавиця

    Жегавиця — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської області.

    Жегавиця — власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, на берегах однойменної річки.

  • жевріючий

    Який жевріє, тобто світиться червоним, рожевуватим або оранжевим світлом, нагадуючи вуглинки або зарю; тьмяно червоніючий, тліючий.

  • жеврітися

    1. (про вугілля, попіл) Слабко горіти, тліти без полум’я, лишаючись червоним або розжареним.

    2. (переносно, про почуття, стан) Приховано існувати, тривати, не згасаючи повністю (про любов, надію, образу тощо).

    3. (переносно, про колір, світло) М’яко світитися, відливати теплим червонуватим або золотавим відтінком.

  • жевріти

    1. Слабко горіти, тліти без полум’я, лише випромінюючи жар і світло; ледве помітно червоніти (про вугілля, попіл тощо).

    2. Перен. Відчувати сильне внутрішнє хвилювання, пристрасть, яка проявляється не яскраво, а приховано; тліти (про почуття).

    3. Перен. Легко червоніти, заливатися рум’янцем (про щоки, обличчя).

  • жевріння

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.

    2. (у спеціальній термінології) Рідкісний термін, що може позначати стан або процес тління, слабкого горіння без полум’я, аналогічно до дієслова “жевріти”; вживається переважно в літературній мові або технічних описах.

  • жеврівний

    1. Стосовний до Жеврів (назви кількох населених пунктів у різних областях України), що стосується Жеврів, властивий Жеврівам, характерний для них.

    2. Прикметник, утворений від власної назви «Жеврів» (найчастіше села Жеврів у Львівській області), що входить до складу термінів, які позначають місцеві геологічні утворення, породи або предмети, пов’язані з цією місцевістю (наприклад, «жеврівний пісковик»).

  • жевриво

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області, на річці Жерев.

    2. (заст., діал.) Стара назва річки Жерев, правої притоки Прип’яті, що протікає Житомирською областю.

  • жевра

    Жевра — рідкісне прізвище українського походження.

    Жевра — власна назва (топонім) невеликої річки в Україні, лівої притоки річки Случ (басейн Прип’яті), що протікає територією Хмельницької області.

  • жевжикуватість

    Жевжикуватість — властивість за значенням прикметника “жевжикуватий”; наявність у мовленні характерних фонетичних особливостей, властивих жевжиканню (вимові звука [ж] як подвійного м’якопіднебінного [джж] або шиплячого [з’], що сприймається як дефект вимови або діалектна риса).