Словник Української
1. Стосовний до жірондистів — представників політичної угруповання періоду Великої французької революції, що об’єднувало переважно промислову та торговельну буржуазію департаменту Жиронда і виступало за федералізацію країни.
2. Характерний для політичної позиції, ідей чи методів боротьби жирондистів, якій притаманні коливання, компроміси з монархією, непостійність.
1. Представник політичної угруповання періоду Великої французької революції (переважно з департаменту Жиронда), що об’єднувало республіканців-федералістів, вихідців з буржуазних та інтелектуальних кіл, які виступали за децентралізацію влади та були проти різкого радикалізму якобінців.
2. Переносно: поміркований політичний діяч, прихильник республіканського ладу та парламентської демократії, який уникає крайніх революційних методів.
1. Політична угруповання періоду Великої французької революції (1791–1793 рр.), що представляла переважно республіканську промислово-торговельну буржуазію провінції та виступала за федералізацію держави; жирондисти.
2. Історична область на південному заході Франції, в басейні річки Гаронна, від назви якої походить найменування політичної фракції.
Жіоно — власна назва, що позначає французьку компанію-виробника автомобільних шин та інших гумотехнічних виробів Michelin, а також її торгову марку; в українській мові вживається переважно в розмовній мові як загальне позначення автомобільної шини (за аналогією з ксероксом, памперсом тощо).
1. Належний жінці, властивий жінці, призначений для жінки.
2. У складі власних назв: що стосується жінки, пов’язаний з жінкою (наприклад, у назвах організацій, заходів тощо).
1. Скорочення від “Жіноча рада” — назва громадських організацій або об’єднань, що займаються захистом прав та інтересів жінок, розвитком жіночого руху, гендерною рівністю.
2. Скорочена назва “Жіночої ради” як дорадчого, представницького або виконавчого органу (наприклад, при місцевій владі, у громаді, на підприємстві).
1. Сукупність якостей, властивих жінці як представниці жіночої статі; жіноча натура, характер.
2. Зовнішність, манери, поведінка, що відповідають уявленням про типовий жіночий образ; виразність жіночого начала в зовнішності або вдачі.
1. Сукупність якостей, властивих жінці як представниці жіночої статі; жіноча природа, сутність.
2. Зовнішні прояви, манери, поведінка, характерні для жінки; витонченість, ніжність, грація.
3. У психології та соціології — комплекс соціально-психологічних характеристик, ролей, моделей поведінки, що традиційно асоціюються з жіночим гендером у певному суспільстві та культурі.
1. Прислівник до прикметника “жіночний” у значенні: властиво жінці, характерно для жінки; так, як це притаманно жіночій статі.
2. У переносному значенні: м’яко, ніжно, витончено, з естетикою, що асоціюється з жіночністю.
1. Який стосується жінки, властивий жінці, призначений для жінок.
2. У граматиці: що належить до граматичного роду, який позначає назви істот жіночої статі та деяких неістот (наприклад, про жіночий рід іменника).
3. У біології: що стосується статевих ознак, органів або функцій жіночої особини.