1. Належний жінці, властивий жінці, призначений для жінки.
2. У складі власних назв: що стосується жінки, пов’язаний з жінкою (наприклад, у назвах організацій, заходів тощо).
жінчин
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але якраз одхилилися двері, і сліпий Жан, брат жінчин, адмірал у відставці, ввійшов під руку з своїм «міноносцем», як він кликав лакея. Високий, міцний, неначе грот-мачта, погано поголений, Жан щупав грубою палкою поміст і ледве згинав коліна, застиглий і негнучкий в своїй сліпоті.
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”
Частина мови: прикметник () |