1. (розм.) Чіплятися, приставати до когось з дрібними вимогами, прискіпуватися, докучати.
2. (розм.) Сваритися, сперечатися через дрібниці, вступати в суперечку.
Словник Української
1. (розм.) Чіплятися, приставати до когось з дрібними вимогами, прискіпуватися, докучати.
2. (розм.) Сваритися, сперечатися через дрібниці, вступати в суперечку.
1. (діал.) Відбивати, відкидати щось, зазвичай різкими рухами; відштовхувати.
2. (діал.) Швидко й неохайно їсти або пити; жерти, ласо ковтати.
3. (діал., рідк.) Нерівно ходити, перевалюватися з боку на бік; гойдатися, хитатися.
1. (діал.) Вагатися, коливатися при прийнятті рішення; не мати певної думки, сумніватися.
2. (діал.) Хитатися, гойдатися; перебувати в нестійкому, хиткому положенні.
Власна назва традиційної української страви, що являє собою холодний суп на основі кислого молока, сироватки або кефіру з додаванням свіжих огірків, яєць, зеленої цибулі, кропу та іншої сезонної зеленої рослинності; різновид окрошки на молочній основі.
1. Спеціальна рідка суміш, яку наносять на поверхню перед фарбуванням або наклеюванням шпалер для поліпшення зчеплення, вирівнювання вбиральної здатності та захисту основи.
2. (переносне значення) Попереднє, загальне ознайомлення з якою-небудь темою, питанням; підготовча інформація, що дає базове розуміння чогось.
1. Якісний, міцний, надійний, зроблений з добротного матеріалу або на совість.
2. Докладний, ретельний, всебічний, заснований на глибокому вивченні та аналізі.
3. Серйозний, солідний, що має глибокі знання або вагомі підстави.
1. Властивість за значенням прикметника “ґрунтовний”; ретельність, старанність, фундаментальність у вивченні, розробці чи виконанні чого-небудь.
2. Суттєвість, обґрунтованість, вагомість, логічна та фактична виправданість (про думки, висновки, дослідження тощо).
1. Докладно, ретельно, з урахуванням усіх деталей та аспектів; так, що охоплює саму суть предмета чи явища.
2. Серйозно, фундаментально, з глибоким проникненням у суть справи; ґрунтовно (у 1-му значенні), але з акцентом на міцну основу знань або підготовки.
1. Прикметник, що стосується перевезення ґрунту або призначений для нього (про транспорт, техніку тощо).
2. У складі власних назв, що позначають транспортні засоби або підприємства, спеціалізовані на перевезенні ґрунту (наприклад, “ґрунтовозний потяг”, “ґрунтовозна автоколона”).