Категорія: Ґ

  • ґрунтувальник

    Особа, яка ґрунтує, обґрунтовує щось, надає підстави для чогось; той, хто закладає теоретичні або ідейні основи чого-небудь.

    Власна назва періодичного наукового видання (збірника), присвяченого фундаментальним питанням історії, теорії та методології різних галузей знання.

  • ґудз

    1. (діал.) Невеликий горбок, пагорб, зазвичай округлої форми.

    2. (діал.) Виступ, опуклість на поверхні чогось; бугорок, грудка.

    3. (перен., розм.) Про людину низького зросту або кремезної статури.

  • ґудзик

    1. Дрібний предмет, зазвичай плоско-опуклої форми з двома або чотирма отворами, що призначений для прикріплення до одягу та застібання через петлю; застібка для одягу.

    2. Кнопкоподібний елемент на панелі приладів, одязі або інших виробах, що призначений для керування (натисканням, поворотом) або є декоративною деталлю.

    3. Розмовна назва гортані, адамового яблука у людини.

  • ґудзикар

    1. Майстер, який виготовляє ґудзики або торгує ними.

    2. Рідкісне прізвище українського походження.

  • ґудзикарка

    1. Жінка, яка займається виготовленням або продажем ґудзиків.

    2. Розм. Про жінку, яка носить одяг з великою кількістю ґудзиків або прикрашений ґудзиками.

  • ґудзикарство

    Ґудзикарство — рідкісне застосування слова “ґудзик” у мовленні або тексті; надмірна охайність у вживанні цього слова, що може свідчити про педантичність мовця.

    Ґудзикарство — гуморозна назва галузі знань або псевдонауки, яка нібито вивчає ґудзики, їх історію, типологію та використання (за аналогією до термінів на кшталт “кнопкознавство”).

  • ґрунтування

    1. Дія за значенням дієслова “ґрунтувати” — створення основи, фундаменту чогось, укріплення, посилення чогось.

    2. (перен.) Надання чітких підстав, доказів, аргументів для певних висновків, тверджень або теорій; аргументація.

    3. (у техніці, будівництві) Шар спеціального матеріалу (наприклад, ґрунтовки), який наносять на поверхню для поліпшення зчеплення з основним покриттям або для її укріплення.

  • ґрунтувати

    1. Покладати в основу чогось, робити вихідним пунктом для міркувань, висновків або дій; обґрунтовувати.

    2. (у техніці, будівництві) Створювати міцну основу, фундамент для чогось; укріпляти ґрунт.

  • ґрунтуватися

    Бути заснованим на чомусь, мати щось за основу, виходити з чогось як з джерела або підстави.

    Спиратися на певні факти, дані, джерела або принципи при побудові міркувань, висновків або дій.

  • ґрунь

    1. (діал.) Великий, грубий, незграбний чоловік; грубіян, неотесана людина.

    2. (діал., зневажл.) Про людину, яка виконує важку, некваліфіковану фізичну працю; робітник, наймит.

    3. (діал.) Товста, важка палиця, кийок, дрюк.