Категорія: Ґ

  • ґарадичі

    Ґарадичі — історична назва села в Україні, що нині входить до складу міста Львова (з 1988 року), колишнє передмістя; розташоване на північ від центральної частини міста, у Шевченківському районі.

    Ґарадичі — історична місцевість у місті Львові, що сформувалася навколо однойменного села; відома з письмових джерел з XIV століття.

  • ґаргулья

    Ґаргулья — архітектурний елемент у вигляді фантастичної, гротескної істоти (химери), що виконує функцію водостічної труби на карнизах середньовічних соборів, переважно готичних.

    Ґаргулья — будь-яке скульптурне зображення гротескної, міфічної або фантастичної істоти в архітектурі, яке може не виконувати технічної функції водостоку, а мати лише декоративне або символічне значення.

    Ґаргулья — у переносному значенні: потворна, карикатурна людина з рисами, що нагадують такі скульптурні зображення.

  • ґардзола

    1. (діал.) Високий, тонкий та гнучкий парусиновий човен, поширений на водних шляхах Полісся, призначений для перевезення вантажів та рибальства.

    2. (заст.) Невелике річкове або озерне судно з одним щогловим вітрилом, що використовувалося для перевезення людей та вантажів, особливо на Дніпрі та його притоках.

  • ґардувати

    1. (у військовій справі) Нести вартову службу, охороняти, стерегти об’єкт або територію, перебувати на посту.

    2. (переносно) Пильно стежити за кимось або чимось, охороняти, боронити, захищати (часто ідейні цінності, традиції тощо).

  • ґардуватися

    1. (діал.) Обережно, поступово рухатися, пересуватися; обережно, повільно робити щось.

    2. (діал.) Обережно, з розвагою їсти або пити; смакувати.

    3. (діал.) Вагатися, не рішуче діяти; гаятися, баритися.

  • ґауляйтерство

    Історичний термін, що означає посаду, повноваження або період правління ґауляйтера — вищого партійно-державного керівника в певному регіоні (ґау) у нацистській Німеччині.

    Переносно — про свавільну, деспотичну владу на місцях, що характеризується самоврядністю, зловживанням службовим становищем та ігноруванням вищих інстанцій або законів.

  • ґвалт

    1. Гучний, несамовитий крик, галас, шум, що супроводжує сварку, бійку, сильне збудження тощо.

    2. Розм. Про явище, подію, що викликає загальне обурення, різкий протест, скандал.

    3. Заст. Насильство, примус, особливо сексуального характеру; зґвалтування.

  • ґвалтівник

    1. Той, хто здійснює ґвалт, насильство; насильник.

    2. Той, хто влаштовує галас, шум, крик; галаслива, криклива людина.

  • ґвалтований

    1. Який зазнав ґвалту (сексуального насильства).

    2. Який зазнав насильницьких, грубих дій; підданий насильству, примусу.

    3. (переносно) Який зазнав різкого, насильницького втручання, спотворення; порушений, зіпсований (про норми, правила, закони тощо).

  • ґвалтовне

    1. (від ґвалт) Те саме, що насильницьке — вчинене з застосуванням фізичної сили, примусу, що супроводжується спротивом.

    2. (перен.) Надзвичайно інтенсивне, швидке, різке; стрімке, бурхливе.