Словник Української
Ґелґіт — власна назва одного з найбільших та найактивніших льодовиків поза полярними регіонами, розташованого в Каракорумі (Пакистан).
Ґелґіт — власна назва річки в гірській системі Каракорум (Пакистан), притоки річки Інд.
Ґелґіт — власна назва історичної області та однойменної долини в Пакистані, через яку проходить Каракорумське шосе.
Ґелґіт — власна назва міста в Пакистані, адміністративного центру однойменної території.
1. Видавати різкі, негармонійні звуки, схожі на крики гусей або журавлів; гучно й невиразно говорити, кричати.
2. Перен. Балакати багато, швидко і без змісту; теревенити.
1. Мінерал класу сульфатів, гідратований сульфат заліза жовтого або бурого кольору, що утворюється в зоні окиснення залізних руд; природний мінералогічний термін.
2. Застаріла назва мінералу ярозит (також сульфат заліза та калію).
Процес утворення ґлею (сизо-блакитного, сірого або оливкового шару ґрунту) внаслідок тривалого перезволоження та відсутності кисню, що призводить до відновлення заліза та інших елементів.
1. (релігійний термін) Послідовник гностицизму — релігійно-філософського вчення, що поєднувало елементи християнства, юдаїзму та античної філософії, зосередженого на ідеї порятунку через таємне знання (гносис).
2. (переносне значення) Людина, яка схильна до містицизму, надмірної інтелектуальної складності у висловлюванні ідей або прагне до езотеричного знання, що протиставляється простій вірі чи здоровому глузду.
Який стосується утворення ґрунту або бере участь у цьому процесі.
Який сприяє формуванню ґрунту, є чинником ґрунтотворення (про породи, організми, явища тощо).
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “ґудзик”: маленький ґудзик.
2. Розмовна назва кнопки (механічного перемикача) на електронному пристрої, одязі тощо, призначеної для включення, виключення або керування.
3. Біол. (у множині) Захворювання рослин, зокрема капусти, при якому на коренях утворюються нарости, схожі на дрібні ґудзики; кила капусти.
1. Призначений для змішування гуми з іншими компонентами у процесі виробництва гумотехнічних виробів (про машину, апарат, відділення тощо).
Ґумозмішувач — технологічна машина або апарат, призначений для механічного змішування різних компонентів (каучуку, наповнювачів, хімічних речовин) у процесі виробництва гуми та гумотехнічних виробів.
Ґумозмішувач — закрита ємність з потужними мішалками, в якій відбувається інтенсивне перемішування та нагрівання суміші для надання їй однорідності та необхідних технологічних властивостей.
1. Виготовлений з комбінації гуми та металу, що поєднує властивості обох матеріалів.
2. Стосовний до технічних виробів або конструкцій, де гумові елементи з’єднані з металевими деталями.