Категорія: Ґ

  • ґокенін

    Ґокенін — у середньовічній Японії (період Камакура) прямий васал сьоґуна, який отримував земельні володіння (сьоен) за військову службу та особисту присягу вірності, на відміну від непрямих васалів, що служили через посередників.

    Ґокенін — представник привілейованого військового-землевласницького стану самураїв, що перебував на прямій службі у сьоґунському уряді (бакуфу) та мав право на особистий аудієнт у сьоґуна.

  • ґондзоля

    1. Рідкісне прізвище українського походження, що зустрічається переважно на Західній Україні.

    2. У місцевій топоніміці — назва окремої гори або пагорба в Українських Карпатах, зокрема в районі хребта Ґорґани.

  • ґонтина

    1. Дерев’яна покрівельна дранка, тонка дощечка для покриття дахів, яку зазвичай виготовляють із сосни, ялини або осики.

    2. Заст. Окрема дошка, пластина, плита (наприклад, кам’яна) або їх сукупність, що утворює покриття, обшивку чогось.

  • ґонтовий

    1. Прикметник до слова “ґонта”; властивий ґонті, призначений для неї.

    2. Покритий ґонтою, зроблений із ґонти; ґонтяний.

  • ґонтя

    1. (діал.) Дерев’яна дощечка для покриття дахів, зазвичай клиноподібної форми з жолобком; гонта.

    2. (перен., розм.) Про стару, зношену, часто невідповідну за розміром одіж; лахміття.

  • ґорголя

    Ґорголя — власна назва гірської вершини в Українських Карпатах, одна з вершин хребта Свидовець (частина масиву Ґорґани).

    Ґорголя — розмовна назва будь-якої крутої, скелястої або важкопрохідної гори, урвища (зазвичай у карпатських діалектах).

  • ґратниця

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.

    2. (заст.) Те саме, що ґратарня — приміщення або шафа з ґратами для зберігання продуктів, посуду тощо.

  • ґрузло

    1. (діал.) Важкий, громіздкий предмет, велика вантажна річ; те, що заважає, обтяжує.

    2. (перен., розм.) Про повільну, незграбну, мляву людину.

    3. (перен., розм.) Про щось дуже велике, громіздке або важке (наприклад, про велику книгу, том).

  • ґрунтовище

    1. Те саме, що ґрунтознавство — наука про ґрунти, їх походження, розвиток, будову, склад, властивості, родючість, географічне поширення та раціональне використання.

    2. (рідко) Місце, площа, де залягає певний ґрунт; ґрунтова ділянка.

  • ґрунтомір

    Ґрунтомір — спеціальний прилад для вимірювання товщини ґрунтового шару, що застосовується в геології, ґрунтознавстві та сільському господарстві.

    Ґрунтомір — рідкісне прізвище українського походження.