Словник Української
1. Конструкція у формі прямокутного ящика, сітки або циліндра, виготовлена з металевої дротяної сітки та заповнена камінням, гравієм або ґрунтом; використовується в гідротехнічному, дорожньому та військовому будівництві для укріплення укосів, берегів, спорудження підпірних стінок.
2. (історичне) Великий плетений кошик без дна, який у давнину, подібно до сучасних конструкцій, наповнювався землею або камінням і служив для будівництва фортифікаційних споруд, захисту стрільців або в гідротехніці.
1. Отримати вчений ступінь габілітованого доктора (доктора габілітованого) в деяких країнах Європи, захистивши другу дисертацію (габілітаційну працю) після ступеня доктора філософії (Ph.D.) або аналогічного, що дає право на самостійну науково-педагогічну діяльність, зокрема на заняття посади професора.
2. Пройти процедуру габілітації — офіційне визнання (зазвичай на конкурсній основі) кваліфікації науковця або викладача вищої школи для допуску до вищого науково-педагогічного звання або посади.
1. Науковий ступінь або кваліфікація, що надається вченому після захисту спеціальної габілітаційної праці (дисертації, монографії) та дає право на зайняття посади професора у вищому навчальному закладі або науковій установі.
2. Процес отримання цього ступеня, що включає підготовку та захист габілітаційної праці та проведення габілітаційних процедур (лекції, диспут).
3. У медицині та реабілітології — комплекс медичних, соціальних, педагогічних, професійних заходів, спрямованих на відновлення, компенсацію порушених або втрачених функцій організму та здатності людини до повноцінного життя в суспільстві (синонім: реабілітація).
1. (діал.) Торгувати, займатися купівлею-продажем, особливо дрібним або роздрібним; спекулювати.
2. (перен., розм.) Метатися, поспішати, клопотатися з приводу дрібних, несуттєвих справ; метушливо займатися чимось.
1. (діал.) Робити щось недбало, неохайно, кепсько; псувати, нищити.
2. (діал.) Безладно пересуватися, метушитися; галасувати, кричати.
3. (діал., рідк.) Брати, привласнювати чужі речі; красти.
1. Габун — рід змій родини гадюкових, поширений у Південній Азії та Африці, що включає отруйні види, зокрема рогатих гадюк.
2. Габун — поширена назва однієї з найотруйніших змій Африки, габонської гадюки або кассави (Bitis gabonica), для якої характерна масивна товста тулубова частина, трикутна голова та яскраво забарвлена, строката шкіра з геометричним малюнком.
1. (діал.) Те саме, що габ — великий глиняний посуд для зберігання рідин, особливо вина, горілки, олії; має кулясту або яйцеподібну форму, звужену горловину та зазвичай дві ручки.
2. (діал., перен.) Людина повна, товста, грузка.
Габрієльсоніт — рідкісний мінерал, водний арсенат свинцю та цинку, який належить до класу арсенатів; названий на честь шведського мінералога Ове Габрієльсона (Ove Gabrielsson).
Габроїзація — геологічний процес метасоматичного заміщення гірських порід (переважно ультраосновних) мінералами, характерними для габро, що призводить до утворення габроїдних порід.
Габроїд — гірська порода, що за складом і будовою є аналогом габро, але утворилася внаслідок метасоматичних процесів (заміщення одних мінералів іншими) або в результаті кристалізації магми на великій глибині.