Гавр — власна назва міста-порта у Франції, розташованого на березі протоки Ла-Манш у регіоні Нормандія.
Категорія: Г
-
гавот
1. Старовинний французький народний танець помірного темпу, розміру 4/4, що поширився у Європі в XVII-XVIII століттях як салонний та бальний танець.
2. Музична п’єса, створена в ритмі та характері цього танцю, часто як частина інструментальної сюїти (наприклад, у Й. С. Баха, Г. Ф. Генделя).
-
гавлик
Гавлик — власна назва, що походить від прізвища українського письменника, громадського діяча та публіциста Івана Гавлика (1922–2003).
Гавлик — розмовна назва літературної премії імені Івана Гавлика, яка заснована у 2004 році та присуджується за кращі твори в галузі сатири і гумору.
-
гавкіт
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (діал.) Те саме, що й гавкіття — гавкання, лай собак.
-
гавкучий
1. Який має властивість гавкати, що гавкає (про собак та інших тварин).
2. Переносно: який нагадує своїм звучанням гавкання; різкий, уривчастий, гучний (про звуки, голос, сміх тощо).
-
гавкун
1. Той, хто гавкає (про собаку або іншу тварину).
2. Рід птахів родини тиранових, поширених у Південній Америці, представники якого видають характерні гавкоподібні звуки.
3. Розм. Про людину, яка часто й голосно розмовляє, кричить або свариться.
-
гавкотітися
Гавкотітися — дієслово, яке вживається переважно в західних регіонах України (особливо на Гуцульщині) і означає: довго, нудно, одноманітно розмовляти, базікати, теревенити.
-
гавкотіти
Гавкотіти — безперервно, настирливо гавкати (про собак).
-
гавкотіння
1. Дія за значенням дієслова “гавкати”; звуки, що виникають під час цієї дії, гавкання.
2. Переносно: груба, різка й невиважена критика, лайка, лаяння.
-
гавкотня
Гавкотня — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Городенківському районі.