Категорія: Г

  • гагара

    1. Великий водоплавний птах родини гагарових (Gavia) з видовженим тілом, гострим дзьобом і гучним криком, що мешкає на півночі Євразії та Північної Америки.

    2. Рід птахів (Gavia), до якого належать вищезгадані види, єдиний у родині гагарових (Gaviidae).

    3. Переносно: про незграбну, високу та худу людину (розмовне, часто іронічне або зневажливе).

  • гагакнутися

    1. Різко, несподівано вдаритися, ударитися об щось, зазнати удару (часто з відтінком незначності ушкодження або комічності ситуації).

    2. Перен. Зазнати невдачі, провалу в якійсь справі; потрапити в неприємну ситуацію.

  • гагакнути

    1. Однократно видати різкий, гучний звук, схожий на крик гагари або гаги (великої морської качки).

    2. Перен., розм. Несподівано або різко висловитись, вигукнути щось, часто необдумано або грубо.

    3. Розм. Швидко випити (алкогольний напій), ковтнути.

  • гагакатися

    1. (розм.) Гучно, нестримано сміятися, видаючи звуки, схожі на гакання гусей.

    2. (перен., розм.) Безглуздо, тривало базікати, вести пусту розмову.

  • гагакати

    Видобувати різкі, галасливі звуки, схожі на крик качки (переважно про гусей).

    Гучно, невиразно сміятися або говорити, видаючи різкі звуки, схожі на гусей.

  • гагакання

    1. Характерний звук, що видають гаги (великі морські качки роду Somateria) — гучне, низьке крякання, часто передається як “га-га-га”.

    2. (переносно) Гучна, невитончена, іноді неприємна людська мова або сміх, що нагадують за звучанням крик цих птахів.

  • гага

    1. Велика морська качка (Somateria mollissima) з густим пухом, що гніздиться на північних узбережжях Європи та Америки, цінна своїм м’яким і легким пухом, який використовується для утеплення одягу та ковдр.

    2. Рід птахів (Somateria) з родини качкових, до якого належить кілька видів, зокрема звичайна гага.

    3. (уживається у множині: гаги) Теплий одяг або ковдри, набиті пухом цієї качки.

  • гавіт

    1. Гавіт — у вірменській архітектурі: притвор, прибудова до церкви з заходу, який слугував місцем для зібрань, навчання та поховань.

    2. Гавіт — у середньовічній Вірменії: духовно-освітній центр при монастирях, де викладали філософію, риторику, музику та інші науки.

  • гавіал

    Гавіал — рід крокодилів родини гавіалових, представники якого мають дуже довгу та вузьку морду, пристосовану для лову риби.

    Гавіал — поширена назва гавіала гангського, єдиного сучасного виду роду гавіал, що мешкає у річках Північної Індії та Непалу та перебуває під загрозою зникнення.

  • гавря

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Болградському районі.

    2. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дунаю, що протікає територією Одеської області.