Древослів

Словник Української Мови

Категорія: Ф

  • фурман

    1. Власна назва: прізвище українського походження.

    2. Заст. Те саме, що фірман: офіційний указ, грамота або лист монарха чи уряду в деяких східних країнах (наприклад, в Османській імперії, Персії).

    3. Заст. Кучер, візник, який керує фурою (великим возом) або запряженими волами; перевізник вантажів.

  • фурманити

    1. Керувати фурманкою (відкритим возом для перевезення вантажів), перевозити щось на фурманці.

    2. Займатися фурманством, тобто професійним перевезенням вантажів або людей на конях.

    3. Перен., розм. Їхати повільно або незграбно, важко (про транспортний засіб).

  • фурманитися

    1. (діал.) Працювати фурманом, перевозити вантажі або людей на фурмані (конному возі).

    2. (перен., розм.) Важко, наполегливо працювати, трудитися; копітити.

  • фурманка

    1. Відкрита легкова чи вантажна колісна повозка, запряжена кіньми, призначена для перевезення людей або вантажів на невеликі відстані; фура.

    2. Розм. Автомобіль, переважно вантажний, що перевозить вантажі або пасажирів (зазвичай застарілої конструкції або в поганому технічному стані).

  • фурманський

    1. Стосовний до фурмана, пов’язаний з фурманами або їхньою діяльністю.

    2. Стосовний до села Фурманівка (наприклад, у Миколаївській області) або його мешканців.

  • фурманування

    1. Процес подавання повітря або інших газів у печі, металургійні агрегати через спеціальні пристрої — фурми.

    2. Технологічна операція в металургії, що полягає в інтенсифікації плавки шляхом вдування в рідку ванну технологічних газів, порошкових матеріалів або палива.

  • фурманувати

    1. Керувати фурманкою (відкритим вантажним возом), перевозити вантажі або пасажирів за допомогою фурманки.

    2. Займатися фурманством як професією, працювати фурманом.

  • фурмануватися

    1. (рідко) Намагатися поводитися як Фурман, наслідувати стиль або манеру письма українського письменника Івана Фурмана.

    2. (переносно, ірон.) Намагатися писати літературно, пафосно або надто вишукано, часто з невдалим результатом.

  • фурмений

    1. (техн.) Прикметник до слова “фурма“: призначений для подавання повітря або інших газів у печі, конвертери, доменні печі тощо (наприклад: фурмений отвір, фурмений пристрій).

    2. (техн.) Утворений, сформований або пов’язаний з дією фурми (струменем повітря, газу), що подається через неї (наприклад: фурмений потік, фурмений пил).

  • фурмівник

    Фурмівник — власна назва села в Україні, розташованого в Уманському районі Черкаської області.