Словник Української
Медичний діагностичний прилад, який за допомогою ультразвуку (ехолокації) досліджує структури головного мозку для виявлення патологічних змін, зокрема об’ємних утворів або зміщення середньої лінії.
Метод (ехоенцефалографія) або результат (ехоенцефалограма) дослідження мозку за допомогою цього приладу.
Еходрук — власна назва роду викопних морських плазунів підряду плезіозаврів, що існував у юрському періоді; представники роду відомі за скам’янілими рештками, знайденими в Європі.
Медичний метод діагностики, заснований на отриманні зображення внутрішніх органів і тканин за допомогою відбитих ультразвукових хвиль; ультразвукове дослідження, сонографія.
Ехограма — це графічне зображення, отримане в результаті ультразвукового дослідження (ехографії), яке відображає структуру внутрішніх органів або тканин людини, тварини або об’єкта.
Ехограма — це запис або знімок, що фіксує розподіл відбитих ультразвукових сигналів, який використовується в медичній діагностиці, техніці та океанографії.
1. Медичний пристрій для проведення ехокардіографії (УЗД серця), який зазвичай є портативним або мобільним і призначений для швидкої діагностики в умовах приймальних відділень, реанімації або на виїзді.
2. Розмовна назва для ультразвукової системи (апарату УЗД) загалом, що використовується лікарями різних спеціальностей для візуалізації внутрішніх органів.
1. Фізичне явище, при якому звукова хвиля, відбившись від перешкоди, повертається до джерела з помітною затримкою, сприймаючись як повторення початкового звуку.
2. Переносно: повторення, відображення чи наслідування чогось (думок, почуттів, подій, явищ).
3. У міфології: персонаж давньогрецької міфології, гірська німфа, покарана Герою за багатомовність втратою власної мови та здатністю лише повторювати останні слова інших.
Власна назва, що позначає традиційний український вигук або поклик, який використовувався козаками та чумаками для перекликання на великій відстані, під час походів або в степу, а також як заклик до єднання та виявлення присутності своїх.
Назва однойменної пісні, заснованої на цьому поклику, що стала популярною у виконанні фольклорних та сучасних музичних колективів і часто асоціюється з козацькою спадщиною та національною ідентичністю.
Ехейон — у давньогрецькій міфології: щит Зевса, виготовлений для нього Гефестом, символ могутності та захисту, який іноді використовувала богиня Афіна.
Ехейон — у Стародавній Греції: загальна назва священного щита, особливо того, що зберігався в храмі Афіни Поліади в Афінах та був об’єктом релігійного шанування під час свята Панатіней.
1. У міфології та фольклорі — злий дух, примара, що з’являється вночі, часто асоціюється зі смертю або нещастям; мара.
2. У переносному значенні — щось важке, гнітюче, невід’ємне (наприклад, важкі думки, почуття); тягар, обуза.
3. Заст. та діал. Тілесна хвороба, неміч, особливо та, що викликає судоми або задуху.
1. Власна назва українського літературно-мистецького часопису, що видавався у Львові в 1930-х роках.
2. Власна назва українського видавництва, заснованого в 1930-х роках у Львові, яке тісно пов’язане з однойменним часописом.