ехо

[ɛxo] Іменник

Буква:Е

Значення

  1. (Фізика) –

    Фізичне явище, при якому звукова хвиля, відбившись від перешкоди, повертається до джерела з помітною затримкою, сприймаючись як повторення початкового звуку.

  2. (Література) –

    Переносно: повторення, відображення чи наслідування чогось (думок, почуттів, подій, явищ).

  3. (Міфологія) –

    У міфології: персонаж давньогрецької міфології, гірська німфа, покарана Герою за багатомовність втратою власної мови та здатністю лише повторювати останні слова інших.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ехо, р. ехо, д. ехо, з. ехо, о. ехо, м. ехо, к. ехо

Більше записів