Словник Української
Ецесис — у давньогрецькій музиці: коротка мелодійна фраза або наспів, що виконувався солістом під час культових обрядів, зокрема в діонісійських містеріях, і міг мати імпровізаційний характер.
Ецесис — у візантійській та середньовічній церковній музиці: розспівний, орнаментований мелодійний пасаж або розкішне мелізматичне розгортання окремих складів тексту в псалмодії, гімнографії та інших формах богослужбового співу.
1. У медицині — хірургічна операція, що полягає у видаленні (вирізуванні) частини або цілого органа, пухлини чи патологічно зміненого вогнища з тканин організму.
2. У лінгвістиці — фонетичне явище, що полягає у випаданні звука (часто приголосного) у середині слова для полегшення вимови, наприклад, у процесі історичного розвитку мови.
Ехіуриди — клас морських безхребетних тварин типу голкошкірих, що мають м’яке червоподібне тіло з п’ятьма рядами амбулакральних ніжок та дрібними голками; представники цього класу (наприклад, морські огірки).
Ехіурид — представник типу морських безхребетних тварин класу Echiura, що мають м’який, мішкоподібний, несегментований тулуб із довгим, рухливим хоботком (просомою) на передньому кінці, який використовується для збору їжі; поширені в ґрунті або на дні морів.
Ехіурид — застаріла назва типу первинноротих тварин, який у сучасній зоологічній класифікації розглядається як клас у типі кільчастих червів (Annelida).
Ехітин — органічна сполука, полісахарид, що є основним компонентом зовнішнього скелета (кутикули) членистоногих (наприклад, комах, ракоподібних) та клітинних стінок грибів, забезпечуючи їхній захист та структурну опору.
Ехітамін — власна назва фармацевтичного препарату, що містить ехінацею та вітамін C, який використовується як засіб для підтримки імунітету та профілактики простудних захворювань.
Ехінуріоз — паразитарне захворювання свійських та диких птахів (переважно курей, індиків, фазанів), спричинене нематодами роду Echinuria, які локалізуються в залозистому шлунку та прокладають ходи в його стінці, що призводить до запалення, утворення вузлів та частої загибелі птиці.
Ехінохром — природний пігмент, що належить до хінонів, який міститься в іглиці та панцирі деяких видів морських їжаків (головним чином роду Echinoidea) та інших голкошкірих; має червоно-коричневе забарвлення.
Ехінохром — власна назва конкретної хімічної сполуки, 7-етил-2,3,5,6,8-пентагідрокси-1,4-нафтохінону, що використовується в біохімічних та фармакологічних дослідженнях через свої антиоксидантні властивості.
Ехінохазмоз — рідкісна генетична патологія, яка характеризується вродженим розщепленням (хейлосхизис) та розколиною піднебіння (палатосхизис), часто у поєднанні з іншими аномаліями розвитку обличчя.
Ехінохазмоз — медичний термін, що позначає важку форму лицьової дисрафії (порушення закриття ембріональних щілин), зокрема двобічну розколину губи та піднебіння.
Ехіностомоз — гельмінтоз, який спричинюють трематоди родини Echinostomatidae, що паразитують у кишечнику птахів та ссавців, зокрема людини; зараження відбувається при вживанні недостатньо оброблених прісноводних молюсків, ракоподібних або земноводних.