Словник Української
1. Стратегічне розташування військ, сил, резервів або техніки на різній глибині території для послідовного введення в бій, забезпечення маневру чи підсилення оборони.
2. Планування та організація перевезення людей (наприклад, евакуйованих) або вантажів окремими групами (ешелонами) у певній послідовності.
3. Розподіл, поділ чого-небудь на окремі етапи, рівні або групи, які впроваджуються або діють послідовно (наприклад, ешелонування інвестицій, реформ).
1. (Військова справа) Розташований, розміщений або організований у вигляді ешелонів (послідовних груп, ліній, хвиль) для поступового введення в дію або за певним порядком.
2. (Переносно) Структурований, організований шарами або рівнями, що діють послідовно або мають різний ступінь важливості, доступності тощо.
1. Стосовний до ешелону (у військовій справі), призначений для перевезення або розміщення військ, техніки, майна у складі ешелону.
2. Такий, що здійснює перевезення або пересування ешелонами; організований у вигляді ешелонів.
3. У переносному значенні: такий, що належить до певного рівня, щабля в ієрархії, системі; ступеневий.
1. Військовий підрозділ (або кілька підрозділів), що переміщується або розташований за певним порядком на відстані від інших аналогічних частин для полегшення управління, безпеки чи розгортання сил.
2. Група поїздів, транспортних засобів або суден, що рухаються в одному напрямку за єдиним графіком або з інтервалом.
3. Етап, рівень або щабель у будь-якій ієрархічній системі, структурі (наприклад, соціальній, управлінській).
4. У авіації: умовна висота польоту повітряного судна, що відповідає певному стандарту розділення руху.
Ешелет — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі (сучасна назва — Білгород-Дністровська територіальна громада).
Ешелеграма — телеграма, що передається через ешелон (спеціально організовану групу зв’язку) для забезпечення надійного зв’язку між штабами військових частин, з’єднань або партизанських загонів, особливо в умовах відсутності стаціонарних ліній зв’язку або їх пошкодження.
Ешелеграма — застарілий термін для позначення телеграми, що передається з допомогою ешелону (послідовної серії сигналів) в техніці телеграфного зв’язку.
1. Військовий підрозділ (звичайно тилової служби), що пересувається з одного пункту в інший окремою колоною або поїздом за певним графіком; сама така колона або транспорт.
2. У переносному значенні: група, частина, ланка якогось процесу, суспільного явища, що виділяється за певною ознакою (наприклад, за віком, досвідом).
3. У геології: сукупність шарів земної кори, що утворюють найменшу стратиграфічну одиницю в місцевій стратиграфічній схемі, об’єднану спільністю умов осадонагромадження.
1. (істор.) Посадовець місцевого самоврядування в Нідерландах, член колегіального органу управління (магістрату) міста або селища, аналог радника або старшини.
2. (істор.) У Франції до 1789 року — посадова особа в міському управлінні, що виконувала судові та адміністративні функції.
1. Висока дерев’яна конструкція (поміст зі сходами та перилами), призначена для страти засуджених (зокрема, через відсічення голови або повішення) або для публічного оголошення вироку; місце страти.
2. Переносно: покарання, загибель, катастрофа (часто в конструкціях типу “підняти на ешафот” — зробити когось об’єктом суспільного осуду або розправлятися з кимось).