Категорія: Е

Еусапробіонт — організм, що мешкає у водоймах з високим ступенем забруднення органічними речовинами та значним дефіцитом кисню, будучи індикатором сильно забруднених (полісапробних) умов.

Еуродин — власна назва, що позначає міжнародну благодійну організацію, засновану в Україні для надання допомоги постраждалим від війни, зокрема дітям та особам з інвалідністю.

Еуритремоз — рідкісна паразитарна хвороба свиней, рідше великої рогатої худоби та інших тварин, спричинена трематодами роду Eurytrema, які паразитують у протоках підшлункової залози.

Еупітон — у давньогрецькій музиці: різновид тетрахорду, в якому два верхні тони розташовані на відстані півтону один від одного, а між другим і третім, а також третім і четвертим тонами є цілі тони.

Еупітон — у давньогрецькій музиці: лад (звукоряд), побудований на основі такого тетрахорду, що характеризується м’яким, благозвучним характером.

Еупротеїнемія — стан нормального рівня білків у крові, що свідчить про відсутність порушень білкового обміну в організмі.

Еуплоїдія — стан клітини або організму, при якому кількість хромосом у ядрі становить ціле число, кратне базовому (гаплоїдному) набору, характерному для виду (наприклад, диплоїдний, триплоїдний, тетраплоїдний стан).

Еуплоїдія — нормальний, збалансований набір хромосом, протилежний анеуплоїдії (стану з втратою або додаванням окремих хромосом).

Еуплоїд — організм або клітина, які мають звичайний (стандартний) набір хромосом, кратний гаплоїдному (одинарному) числу (n) для даного виду; наприклад, диплоїд (2n), триплоїд (3n) тощо.

Еуплоїд — стан клітини чи організму, що характеризується наявністю одного або декількох повних (цілих) наборів хромосом, на відміну від анеуплоїда, де кількість окремих хромосом відхиляється від норми.

Еупареунія — рід комах родини жуків-турунів (Carabidae), що поширений переважно в Південно-Східній Азії та відрізняється видовженим тілом і активним нічним способом життя.

Еуноктин — власна назва білкового гормону, що виробляється переважно нирками та бере участь у регуляції утворення еритроцитів (еритропоезу) у відповідь на гіпоксію; синонім до еритропоетину.

Еумітоз — тип непрямого поділу ядра клітини (мітозу), при якому ядерна оболонка зберігається протягом усього процесу, а хромосоми розходяться до полюсів, не утворюючи чіткої метафазної пластинки; характерний для деяких одноклітинних організмів.