1. (хімія) Стосовний до діоксану, що містить діоксан або виготовлений з його використанням (наприклад, діоксановий розчинник).
Категорія: Д
-
діна
1. Одиниця сили в системі СГС, що дорівнює силі, яка надає тілу масою 1 г прискорення 1 см/с²; позначається дин.
2. (Dina) Жіноче ім’я, що вживається в українській мові як власна назва.
-
дін
1. (від араб. دين — релігія, віра) В ісламі — комплекс віровчення, релігійних законів, морально-етичних норм і ритуальної практики, що становить повноцінний спосіб життя віруючого (мусульманина).
2. (капіталізація) Власна назва (ім’я) арабського походження, що означає “віра”, “релігія”.
-
дімок
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “дім”: невеликий будинок, зазвичай затишний або скромних розмірів.
2. Назва окремих архітектурних споруд, павільйонів або пам’яток, що мають вигляд невеликого будинку (наприклад, “Дімок Петра I” у місті Полтава).
-
ділячи
1. Теперішній час, дієприкметник активного стану від дієслова “ділити” — виконуючи розподіл, розділення, розмежування чогось на частини або між кількома суб’єктами.
2. (У математиці) Виконуючи арифметичну дію ділення, знаходження частки.
-
діляцький
1. Стосовний до ділянки (земельної), що належить або відноситься до певної виділеної частини земельної площі, переважно в сільськогосподарському чи будівельному контексті.
2. Стосовний до ділянки як структурної одиниці в організації, підприємстві або територіальному поділі (наприклад, виробнича, лісова ділянка).
-
ділянковий
1. Стосунковий до ділянки як адміністративно-територіальної одиниці або виділеної частини земельної площі; призначений для обслуговування певної територіальної ділянки.
2. Який стосується ділянки як місця роботи, діяльності або відповідальності певної службової особи (наприклад, лікаря, інспектора).
3. У складі власних назв: що входить до офіційної назви установ, посад або територіальних підрозділів (наприклад, ділянковий лікар, ділянковий інспектор).
-
діля
1. (діалектне) Ділянка землі, поле, город.
2. (діалектне, переважно в західних говірках) Частина, частка, пай; доля.
3. (діалектне) Роздільна лінія між земельними ділянками, межа.