1. (діалектне) Ділянка землі, поле, город.
2. (діалектне, переважно в західних говірках) Частина, частка, пай; доля.
3. (діалектне) Роздільна лінія між земельними ділянками, межа.
Словник Української Мови
Буква
1. (діалектне) Ділянка землі, поле, город.
2. (діалектне, переважно в західних говірках) Частина, частка, пай; доля.
3. (діалектне) Роздільна лінія між земельними ділянками, межа.
Приклад 1:
91 p K 1V 2V 3V µV 1T 2T 3T кT При температурах kTT < є область станів, де кожному значенню тиску відпо- відають три точки ізотерми й ізотерма має хвилястоподібну діля нку. При підвищенні температури ці три точки зближуються і при kTT = зливаються в одну точку K , яка є точкою перегину із отерми.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
З рисунка видно, що поблизу вістря і виступів еквіпотенціальні поверхні на й- сильніше зближені, відповідно і поверхне- ва густина вільних зарядів на цих діля нках провідника більша, ніж на інших повер х- нях тіла. В області конічної западини н ап- руженість поля мінімальна.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”