Словник Української
Який зазнав діяння, позначений ознакою дієслова “діткнути” (у значенні торкнутися, зачепити, вплинути).
Який має фізичний або моральний недолік, ваду; пошкоджений, уражений, зіпсований.
Про людину: яка має психічні відхилення, розумово неповноцінна; ненормальна.
1. Легко торкнутися когось або чогось, зачіпити рукою або якимсь предметом.
2. Переносно: згадати, торкнутися якоїсь теми в розмові, листі тощо.
3. Застаріле та діалектне: завдати шкоди, образити, дістати когось словами або вчинками.
Який легко, швидко реагує на подразнення, збудливий, дратівливий (про нервову систему, органи чуття тощо).
Який легко піддається збудженню, роздратуванню; вразливий, чутливий.
1. Зникати, пропадати безвісти, переставати бути помітним або доступним (часто вживається з часткою “не” для підсилення заперечення).
2. Відбуватися, ставатися, траплятися (зазвичай у безособових конструкціях).
3. Розташовуватися, поміщатися кудись, знаходити собі місце (заст., рідко).
Дістодьто — власна назва, що позначає персонажа з українського фольклору, зокрема казок, часто вживається як ім’я для чорта, нечистої сили або антагоністичного міфічного істоти.
Дістодьто — власна назва, що вживається в українській мові як термін для позначення уособленого зла, лихого духа або чорта в усних оповідях, прислів’ях та приказках.
1. Дієприслівник теперішнього часу від дієслова “діставати”, що означає процес отримання, добування, виймання чогось, досягнення чогось або торкання до чогось рукою.
2. У переносному значенні — процес викликання в собі якогось почуття, стану або отримання якогось результату шляхом певних зусиль.
1. Дістатися — дістати щось, отримати доступ до чогось, часто після певних зусиль або подолання перешкод.
2. Дістатися — дістатися кудись, досягти якогось місця, прибути в пункт призначення, зазвичай маючи на увазі подолання шляху.
3. Дістатися (комусь) — стати чиєюсь власністю, перейти у чиєсь володіння, часто використовується в значенні отримання чогось бажаного або належного.
4. Дістатися (розм.) — дістати пошкодження, зазнати ушкодження, бути покараним або постраждати від чиїхсь дій.
1. Отримати щось, дістатися до чогось, взяти, витягти звідкись або від когось.
2. Досягти чогось, отримати щось в результаті певних зусиль або дій.
3. (розм.) Привести когось, щось у певний стан (зазвичай негативний), сильно дражнити, надокучити.
4. (у конструкціях з інфінітивом) Отримати можливість щось зробити, знайти спосіб для чогось.
1. Який був отриманий, одержаний ким-небудь, став чиїмось володінням.
2. Розм. Який викликає сильне роздратування, набридливість своєю поведінкою, вчинками; набридлий, докучливий.
1. Отримувати щось у своє розпорядження, ставати власником чогось, зазвичай після певних зусиль або в результаті певних обставин.
2. Дотикатися до чогось рукою або іншим предметом, досягати чогось, що знаходиться на відстані.
3. (розм.) Зазнавати чогось неприємного, потрапляти у складну ситуацію; також — ставати об’єктом дій, зазвичай негативних (наприклад, критики, образ).
4. (розм.) Діставати когось своїми діями, словами, надокучати комусь.