Словник Української
1. Мінерал класу боратів, гідроборат кальцію (CaB₂Si₂O₈), що кристалізується в ромбічній системі, безбарвний або білуватий, прозорий, використовується в ювелірній справі як дорогоцінне каміння.
2. Рідкісний дорогоцінний камінь, прозора безбарвна або світла ювелірна різновидність мінералу данбуриту.
1. Представник стародавнього грецького племені данаїв, що мешкало в Арголіді та згадується в гомерівському епосі “Іліада”; часто вживається як синонім слова “грек” у поетичній мові.
2. (Переносно, книжн., заст.) Хитрий, віроломна людина; той, хто підступно завдає шкоди (за образом данаїв, які, згідно з міфом, захопили Трою за допомогою дерев’яного коня).
1. У давньогрецькій міфології — п’ятдесят дочок царя Даная, які за наказом батька вночі після весілля вбили своїх чоловіків (єдиною врятувалася Гіпермнестра); за це покарані в підземному царстві вічно наповнювати діряву діжку водою.
2. Переносно (книжн.) — безплідна, марна праця; безвихідна, безнадійна справа.
Вид метеликів родини сонцевиків (Danaus plexippus), відомий своїми яскраво-помаранчевими з чорними жилками та білими плямами крилами, а також довгими сезонними міграціями.
Народна назва метелика виду Danaus plexippus, що походить від його наукової назви роду Danaus та характерного забарвлення, що нагадує королівську мантію.
1. Представниця роду метеликів родини сонцевиків, що поширені переважно в тропічних регіонах, відома своєю яскравою забарвленням та отруйністю для хижаків.
2. У давньогрецькій міфології — нащадок (дочка) легендарного царя Даная, одна з п’ятдесяти данаїд, які за наказом батька вбили своїх чоловіків у першу шлюбну ніч і за це після смерті були приречені в пеклі вічно наповнювати діряву діжку водою.
1. (грецька міфологія) Нащадки легендарного царя Даная, найчастіше — сам Данай або його п’ятдесят дочок, данаїди.
2. (переносне значення, заст., книжн.) Дарувальники, які приносять небезпечні або згубні дари (за міфом про данаїд, які отримали від батька наказ убити своїх чоловіків).
3. (історія) Одна з основних давньогрецьких племінних груп, що населяла Арголіду та інші області; у гомерівському епосі — одна з назв ахейців, греків, що воювали під Троєю.
1. Представник стародавнього грецького племені данаїв, що мешкало в Арголіді та брало участь у Троянській війні.
2. (переносно, книжн., часто ірон.) Несподіваний ворог або небезпека, що проникає всередину чогось під виглядом друга або дарунка (за мотивами давньогрецького міфу про троянського коня, якого данайці подарували троянцям).
1. (міфологія) У давньогрецькій міфології — дочка аргоського царя Акрисія, яку він замкнув у мідній вежі, але Зевс проник до неї у вигляді золотого дощу; від цього союзу народився Персей.
2. (астрономія) Мала планета (астероїд) під номером 61, відкрита у 1860 році.
3. (зоологія) Рід комах родини жуків-вусачів (Cerambycidae).
4. (історичне, мистецтво) У живопису епохи Відродження та бароко — популярний сюжет, що зображує Данаю, яка приймає у вигляді золотого дощу Зевса (наприклад, картини Тиціана, Рембрандта).
Даналіт — мінерал класу силікатів, цинково-берилієвий силікат заліза, що кристалізується в кубічній системі; рідкісний колекційний камінь.
Даналіт — власна назва конкретної гірничої породи або мінерального утворення, названого на честь американського мінералога Джеймса Дани (James Dwight Dana).
1. Данайці — стародавній народ, що мешкав у північній Греції та на островах Егейського моря, один з основних учасників Троянської війни на боці ахейців; у гомерівському епосі “Іліаді” це слово часто вживається як синонім до “ахейці” або “греки” загалом.
2. Данайці — у переносному значенні: вороги, що приносять з собою небезпеку під виглядом дарунка або миру; використовується у фразеологізмі “Боятися данайців, навіть дари приносячих”, який застерегає від підступності супротивника.