1. (істор.) Територія, яка сплачувала данину, перебувала у залежності від іншої держави або правителя.
2. (перен., заст.) Про людину або групу людей, які знаходяться у підпорядкованому, залежному становищі.
Словник Української
1. (істор.) Територія, яка сплачувала данину, перебувала у залежності від іншої держави або правителя.
2. (перен., заст.) Про людину або групу людей, які знаходяться у підпорядкованому, залежному становищі.
1. Особа або держава, яка сплачує данину, тобто регулярні платежі або натуральні податки на знак підпорядкування іншій державі чи володарю.
2. У переносному значенні — той, хто визнає чиюсь перевагу, владу або авторитет і підкоряється їм.
1. (від фр. dénager — виїжджати, переїжджати) — у палеографії та текстології: пошкодження рукопису, пергаменту або паперу, що виникає внаслідок складання, згортання або тертя, часто призводить до втрати фрагментів тексту або ускладнює його читання.
2. (у ширшому вжитку) — стан пошкодження, зношеності матеріалу (особливо паперу, пергаменту, тканини), що виник в результаті механічного впливу або тривалого зберігання в несприятливих умовах.
1. (в історії) Податок, який сплачувало населення залежних земель (наприклад, України в складі Речі Посполитої або Російської імперії) у вигляді грошей, продуктів або товарів.
2. (переносно) Принизлива залежність, підпорядкування чужій волі або вимогам; данина.
1. Обов’язковий натуральний чи грошовий збір, який сплачувався населенням державі, феодалу або завойовнику.
2. (переносне значення) Віддавання належного, визнання чи пошани комусь, чомусь (наприклад, данина пам’яті, данина захоплення).
3. (історичне) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — натуральний податок, що стягувався з підвладних земель, а також військова здобич.
1. У філософії та логіці: об’єкт, факт або явище, що безпосередньо сприймається, є очевидним і вихідним для пізнання, міркування або аналізу; те, що дано в досвіді без висновків і припущень.
2. У математиці, інформатиці, технічних науках: величина, параметр, відомості або умови, що вже відомі, надані за умовою задачі, є вихідними для подальших обчислень, аналізу або прийняття рішення.
Данжардій — власна назва, що позначає історичну посаду в Османській імперії: головного садівника султанського палацу, який відповідав за квітники, парки та оранжереї.
1. Мешканець або уродженець Данії, представник скандинавського народу, основне населення Данії.
2. Історична назва представника давньоскандинавських племен (норманнів-вікінгів), які в IX–XI століттях здійснювали походи та колонізацію земель, зокрема й територій Русі, де їх також називали варягами.
3. У переносному значенні — чужинець, завойовник, ворог (зазвичай у літературній мові або історичному контексті).
1. (у філософії, логіці) Безпосередньо даний, очевидний факт сприйняття, мислення або досвіду, що є вихідним пунктом для пізнання; те, що приймається як беззаперечна істина без доказів на певному етапі міркування.
2. (у соціальних науках) Конкретна, встановлена інформація, фактичні відомості або умови, що приймаються за основу для аналізу, обговорення чи прийняття рішень.
3. (застаріле, у значенні подарунка, дарунка) Те, що дається, дарується; дар.
Дандирол — власна назва села в Україні, розташованого в Берегівському районі Закарпатської області.