Словник Української
1. Стосунковий до дільниці (адміністративно-територіальної одиниці, виборчої округи, зони обслуговування тощо); той, що діє або існує в межах певної дільниці.
2. Стосунковий до дільниці (підрозділу) в органах внутрішніх справ; той, що обслуговує певну територіальну дільницю. Наприклад: дільничний інспектор поліції.
1. Який має відношення до ділення, призначений для нього; розрахований на поділ.
2. Який можна поділити, розділити на частини; що піддається діленню.
1. Стосунний до діловодства, пов’язаний із веденням діловодства або службової документації.
2. Характерний для діловодства або для працівника, який займається діловодством (діловода).
1. Стосовний до діловодства, пов’язаний із веденням ділової документації чи канцелярської роботи.
2. Призначений для діловодства, що використовується у справах діловодства (наприклад, про діловодні папери, журнали).
1. Прислівник до слова “діловитий”; так, як властиво діловій, працьовитій, енергійній людині; з відповідною практичною спрямованістю, з діловими намірами.
2. Розмовно. Старанно, ретельно, зі знанням справи; квапливо, метушливо.
Який уміє організовано та ефективно вести справи; працьовитий, енергійний і розважливий у практичній діяльності.
Який свідчить про практичну здатність, досвід чи старанність у справах; виконаний з розумінням суті справи.
1. Який стосується діловодства, службової кореспонденції або офіційного листування; канцелярський.
2. Який стосується ділового життя, підприємницької, торговельної, фінансової діяльності; комерційний, бізнесовий.
3. Який відрізняється практичністю, прагматичністю, організованістю та серйозним ставленням до справи; діловитий.
4. Який виражає зацікавленість у справі, напружену увагу; серйозний, зосереджений.
5. Який є придатним для справи, відповідає її вимогам; функціональний, практичний (про одяг, стиль тощо).
1. Роздвоюватися, розпадатися на частини, утворювати роздвоєння, розгалуження (про предмети, явища).
2. Розподіляти між кількома особами, віддавати частину чогось іншим; спільно користуватися чимось.
3. Розкривати свої думки, почуття, переживання; спілкуватися, розмовляти про щось.
4. (з ким, на кого) Розподіляти між собою обов’язки, працю, майно тощо.
5. (з ким) Мати щось спільне, подібне; бути схожим.
1. Роздільними частинами, порціями розподіляти щось ціле між кількома особами або для різних цілей; розділяти на частки.
2. Математична дія, обернена до множення; знаходити частку від поділу одного числа на інше.
3. Роз’єднувати, відокремлювати одне від одного; служити межою, кордоном між чим-небудь.
4. Мати спільне з кимось, брати участь разом у чомусь; розділяти почуття, думки, переконання.
5. Класифікувати, розподіляти на групи, розряди за певними ознаками.
1. Який призначений для ділення або пов’язаний з ним; що виражає дію ділення.
2. У математиці: такий, що вказує на операцію ділення або є її знаком (наприклад, ділильна риска, ділильна лінія).
3. У техніці: призначений для поділу, розділення чогось на частини (наприклад, ділильна головка, ділильний диск).