Словник Української
Особа, істота або предмет, що набув подібності до когось або чогось іншого.
Особа, яка цілком або частково замінила у власній свідомості первісну національну ідентичність на самосвідомість народу, що сформував державу.
Живий організм (тварина чи рослина), що поглинув і включив до свого складу речовини з навколишнього середовища.
Прикметник «асимілятивний» має таке саме значення, як і слово «асиміляційний».
Особа, яка примусово здійснює асиміляцію (у першому значенні цього слова).
Асиміляторство — це політика, яка полягає у нав’язуванні мови та культури домінуючої нації іншим народам шляхом примусу.
Історичний приклад ілюструє це явище: незважаючи на багатовікову ізоляцію Закарпаття від основних українських земель, місцеві русини вперто чинили опір асиміляторству, завдяки чому змогли зберегти власну мовну та культурну спадщину (Матеріали з історії української журналістики, 1959, 151).
Асиміляторський, -а, -е. Прикметник, що стосується асиміляторства — насильницького поширення мови, культури чи національної ідентичності. Як ілюстрація: на західноукраїнських територіях під владою буржуазної Польщі здійснювалася жорстка політика з метою асиміляції місцевого населення (за джерелом: Народна творчість та етнографія, №1, 1963 р., стор. 73).
Прикметник, що стосується явища асиміляції у другому та третьому значеннях цього терміна.
У фонетиці: вплив голосних звуків, що йдуть після, на звук «и» (а також «е») у попередньому складі посилюється, коли мовлення стає швидшим; при уповільненому темпі мовлення цей ефект слабшає (за даними «Курсу сучасної української літературної мови», том І, 1951, стор. 168).
АСИМІЛЯЦІЯ, -ї, ж. 1. Дія за значенням дієслова «асимілювати» (1) або стан за значенням «асимілюватися» (1); уподібнення, набуття подібності. Антонім: дисиміляція. Політика насильницького уподібнення та позбавлення національної ідентичності українців, яку проводили цісарська влада та польські дворяни, посилювала нестерпний економічний і політичний тиск (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 15).
2. (біол.) Процес, під час якого рослинні чи тваринні організми поглинають і переробляють речовини з навколишнього середовища. Метаболізм є єдністю двох явищ — асиміляції та дисиміляції, тобто засвоєння надходжених речовин і розпаду складних сполук організму на простіші (Осн. дарв., 1956, 79).
3. (лінгв.) Мовне явище, при якому один звук стає подібним до іншого. У фонетиці української мови асиміляція (уподібнення) приголосних переважно має регресивний характер, тобто попередній звук змінюється під впливом наступного (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 201).
Процес усунення та нейтралізації побутових відходів.
Комплекс заходів, спрямованих на підвищення санітарних норм і оздоровлення території.
Асептика — це медичний термін, що означає систему профілактичних заходів. Вона спрямована на запобігання інфікуванню поранень через обробку та знезараження всіх інструментів, матеріалів і предметів, які контактують із раною під час хірургічного втручання, терапії чи інших маніпуляцій.
Наприклад, під час вакцинації тварин шляхом введення вакцини в підслизову оболонку необхідно суворо дотримуватися правил асептики, призначених для індивідуального щеплення (Соц. твар., 2, 1956, 52).
Асептичний, -а, -е (медичний термін). Такий, що має властивість знезаражувати або перебуває в знезараженому стані.
— Оце так силач! Який грудняк! А плече яке ж! — із захопленням промовляв лікар, промиваючи перекисом водню жахливу рану Орлюка та закриваючи її асептичною пов’язкою (Довж., Зач. Десна, 1957, 309).