Категорія: А

Аспірантура — це організована система, що діє при вищих навчальних закладах або науково-дослідних інститутах і покликана готувати професорсько-викладацькі та наукові кадри.

Як зазначалося у пресі радянських часів, саме аспірантура була головною формою підготовки наукових співробітників у Академії наук УРСР (за матеріалами газети «Радянська Україна» від 25 жовтня 1959 року).

Дивіться статтю «аспірати».

АСПІРАТ, -а, ч. Лінгвістичний термін, що відповідає формі множини “аспірати”.

АСПІРАТИ, -ів, мн. У фонетиці — приголосні звуки, артикуляція яких супроводжується помітним гортанним видихом. Цей придих виникає, коли струмінь повітря, що видихається, проходить крізь звукову щілину, яка на той момент дещо звужена.

Аспіратор — це чоловічого роду пристрій, призначений для відбору шляхом всмоктування різних газів, повітря та інших речовин. Його використовують, щоб проаналізувати хімічну будову цих середовищ, виміряти концентрацію вологи тощо. Як зазначено в джерелі «Цікава хімія» (1954), цей прилад є зручним засобом для збирання газових проб.

Аспірин — це лікарський засіб у вигляді білих кристалів, який застосовують для зниження гарячки та полегшення головного болю. За даними журналу “Наука” (№3, 1959, с.33), при болях у голові можна призначати малі дози аспірину або пірамідону.