Категорія: А

1. (у давньогрецькій міфології) один з трьох Гесперід, дочок Геспера, які охороняли золоті яблука в саду богів.

2. (у давньогрецькій міфології) одна з нереїд, морських німф, дочок Нерея і Доріди.

1. У Стародавній Греції, особливо на Криті та в Спарті — об’єднання юнаків однієї вікової групи для спільного виховання, навчання військовій справі та проживання.

2. У давніх греків — загін, зграя, з’єднання; група товаришів або однолітків.

1. У Стародавній Греції — група юнаків-однолітків, які разом проходили виховання та військову підготовку в Спарті (так зване «спартанське виховання»).

2. У зоології — невелика, переважно молодіжна, статевозріла група тварин (наприклад, слонів, коней), яка ще не досягла повної самостійності або соціального статусу дорослих особин у своєму виді.

Агеліофіт — рослина, що віддає перевагу тінистим місцям із захистом від прямого сонячного світла, тіньолюбна рослина.

Агелон — у давньогрецькій міфології: один з семи синів Геракла та Геги, брат-близнюк Антилеона, що разом з братами заснував місто Фіви.

1. (в медицині та біології) Вроджена відсутність або недоразвиток будь-якого органу або частини тіла внаслідок порушення процесу його закладки на етапі ембріонального розвитку.

2. (в геології) Тип берега, що утворюється внаслідок насування суші на море через тектонічні підняття або скупчення наносів.

1. У давньогрецькій міфології — цар Тіра (Фінікії), син Посейдона й Лібії, брат-близнюк Бела, чоловік Телефасси, батько Кадма, Фойнікса, Кіліка, Фасоса, Фінея та Європи, яку викрав Зевс.

2. Астрономічний термін: мала планета (астероїд) № 1873, відкрита 1971 року, названа на честь міфологічного персонажа.

Агаропектин — полісахарид, що входить до складу агар-агару разом з агарозою, відрізняється від неї меншою молекулярною масою та наявністю сульфатних груп і метоксильних залишків, що знижує його здатність до утворення щільних гелів.