Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова «бити»; процес нанесення ударів, ушкодження чогось або когось.
2. Ритмічні удари, пульсація, стукіт (наприклад, серця, пульсу, дзвону).
3. (перен.) Активне функціонування, життя, прояв якоїсь діяльності (наприклад, життя міста, творчої думки).
4. (перен., заст.) Бій, битва, збройне зіткнення.
Приклад 1:
Плутарх повідомляв, що й Артаксеркс ї вніс поправку до чинного законодавства — замінив биття вельмож та вискубування з їхніх голів волосся привселюдним биттям їхнього одягу та шапок, яке вважалося ганебнішим покаранням. Історичні знання в державі Ахеменідів лише зароджувались. — Невідомий автор