1. (геогр.) Височина, плато, горбиста рівнина, поросла травою або рідколіссям; тип ландшафту в Туві, Забайкаллі та Монголії.
2. (заст.) Міра довжини в Туві та на Алтаї, що дорівнює приблизно 1,067 метра (2 аршинам).
бир
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Червоні гачі мірно розтинають повітря, од руху киває на ході за кресанею квітка.- Бир–бир!..- Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку. Треться вовна об вовну, біла об чорну, хвилюють пухнаті хребти, як дрібні в озері хвилі, і драгліє отара.- Птруа… птруа!..- Горляний поклик все навертає крайніх в отару, тримає повідь у берегах.
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”
Частина мови: іменник (однина) |