Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “билина” — невелика рослина, травинка, стеблинка.
2. У фольклорі та поетичній мові — ласкаве позначення давньої української народної пісні героїко-епічного змісту (билини).
3. У переносному значенні — про щось крихітне, тендітне, ніжне (часто про дитину або молоду дівчину).
Приклад 1:
[1847, Орська кріпость] I Ой одна я, одна, Як билиночка в полі, Та не дав мені Бог Ані щастя, ні долі. Тілько дав мені Бог Красу — карії очі, Та й ті виплакала В самотині дівочій.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Засвiтiте їх, проводiте мою Марусечку i вiдайте: як горять вашi свiчечки, так горить моє серденько вiд журби великої, ховаючи одним одну дочечку, утiху мою… а сама зостаюся при старостi, як билиночка у полi i слiзоньками умиваючись. Тут їм i роздавала гривеннi свiчечки i усе зеленого воску.
— Самчук Улас, “Марія”