Древослів

Словник Української Мови

бут

Буква

1. В архітектурі: масивний, переважно кам’яний, нижній підмурок споруди, що безпосередньо спирається на фундамент і слугує основою для стін або колон.

2. У техніці та будівництві: масивна опора, стійка або підстава, що підтримує щось (наприклад, частина опори моста, що спирається на ґрунт).

3. У геології: ізольована скеля або кам’яний виступ, що різко підноситься над місцевістю.

4. У переносному значенні: основа, фундамент, опора чогось не матеріального (наприклад: “Моральні принципи були для нього непохитним бутом”).

Приклади вживання

Приклад 1:
Нас­та­ли ро­ки ко­хан­ня в полі та в ху­добі, скла­дан­ня вся­ко­го при­бут­ку, тяж­кої гос­по­дарської праці до­ма й на полі, та втіха дітка­ми, ко­го бла­гос­ло­вив гос­подь… Іван, ще ди­ти­ною нап­ря­мо­ва­ний по хлібо­робській] л До­розі, так її й дер­жав­ся. Орав по­ле, сіяв, ко­сив, жав, мо­ло­тив, скла­дав зер­но – те на посів, те на по­жи­ву, те на про­даж, або в гор­латі ями – на го­лодні го­ди.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
На підставі цього, зокрема І. Данилевський 1109 створив цілу теорію, яка пояснює особливості тексту використанням у ньому біблійного фрагмента про синів Іакова (Бут. 35:22-26): Таку схожість І. Данилевський коментує: “Відповідь на ці запитання можна знайти в одному із джерел, якими користувався (як встановив ще a 335 b 1109 Данилевский И. Н. Древняя Русь глазами современников и потомков (IX– XII вв.).
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів