Значення
- (Архітектура) –
В архітектурі: масивний, переважно кам’яний, нижній підмурок споруди, що безпосередньо спирається на фундамент і слугує основою для стін або колон.
- (Техніка) –
У техніці та будівництві: масивна опора, стійка або підстава, що підтримує щось (наприклад, частина опори моста, що спирається на ґрунт).
- (Геологія) –
У геології: ізольована скеля або кам’яний виступ, що різко підноситься над місцевістю.
- (Лінгвістика) –
У переносному значенні: основа, фундамент, опора чогось не матеріального (наприклад: “Моральні принципи були для нього непохитним бутом”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
р. буту, д. бутові, з. бут, о. бутом, м. буті, к. буте