бут

[but] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Архітектура) –

    В архітектурі: масивний, переважно кам’яний, нижній підмурок споруди, що безпосередньо спирається на фундамент і слугує основою для стін або колон.

  2. (Техніка) –

    У техніці та будівництві: масивна опора, стійка або підстава, що підтримує щось (наприклад, частина опори моста, що спирається на ґрунт).

  3. (Геологія) –

    У геології: ізольована скеля або кам’яний виступ, що різко підноситься над місцевістю.

  4. (Лінгвістика) –

    У переносному значенні: основа, фундамент, опора чогось не матеріального (наприклад: “Моральні принципи були для нього непохитним бутом”).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

р. буту, д. бутові, з. бут, о. бутом, м. буті, к. буте

Більше записів