1. Застаріла назва мусульманина, переважно турецького походження, що вживалася в українській мові в період XVI–XVIII століть, часто з відтінком ворожнечі або зневаги.
2. У переносному значенні — чужинець, іновірець, людина іншої (нехристиянської) віри; інколи вживається як лайливе слово.
3. У народній творчості та історичних творах — узагальнена назва ворога-загарбника зі Сходу (турка, татарина).