буша

1. Власна назва села в Ямпільському районі Вінницької області, відоме своїм археологічним пам’ятником — Буським городищем скіфського часу (VII–III ст. до н. е.) та унікальним ландшафтним парком «Буша» на берегах річки Мурафи.

2. Назва пам’ятки природи — Буського каньйону (Буські скелі) в тому ж районі, утвореного гранітними скелями заввишки до 20 метрів, що має статус геологічної пам’ятки природи загальнодержавного значення.

3. В історичній та археологічній термінології — скорочена назва для позначення Буського городища, одного з найважливіших укріплених поселень скіфської доби на території України, а також знахідок Буської археологічної культури.

Приклади вживання

Приклад 1:
В основу повісті «Облога Буші» покладено один з епізодів Національно-визвольної війни (1648—1654) — героїчна оборона подільського містечка Буша, яке в ХУІІ ст. було фортецею.
— Невідомий автор

Приклад 2:
В 1875 р. виставляє театр у Львові, крім давніх, слідуючі нові тво- ри: “Каспер Румпельмаєр”, “Людвик XIV”, “Псотник”, “Дон Жуан”, “Шельменко-наймит”, “Лови на мужа”, “Від ступіня на ступінь”, “Чорноморський побит на Кубані”; в 1876 р.: Федьковичевого “Дов- буша”, У стияновича: “Ярополк”, “Олег”; в 1877 р.: “Ольга”, “Гнат Приблуда”, “Тимко-капраль”, “Перше повмирали…”, “Іцик судією”, “Фальшівники банкнотів”, “Поламане життя”, “Два злодії”; в 1878 р.: “Ревізор з Петербурга”, “Французькі селяни”, “Угорський охотник”, “Чорний Матвій”, “Повстання в Герцеговині”; в 1879 р.: “Буря”, “Сватьба”, “Сільські пленіпотенти”, “Я убійник”, “Вбога Марта”. Годі на сьому місці не піднести старань, які робив виділ “Бесіди”, йдучи кождої хвилі з моральною і матеріяльною підмогою дирекції театру. — Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |