Словник Української Мови
Буква
1. (істор.) Голова міського магістрату, міський голова в Україні (особливо на Лівобережжі) та у Великому князівстві Литовському в XVI–XVIII століттях; відповідає посаді бургомістра.
2. (істор., рідк.) Керівник, старшина цеху ремісників у містах України в XVI–XVIII століттях.
Приклад 1:
— Їздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну; аж чує, що князь у Зінькові. Завернув туди, аж там Остап миргородський і Дем’ян полтавський з старшиною; бенкетують усі у зіньковського Грицька.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”