Значення
- (Історія) –
(історичне) Великий дзвін, найбільший у групі дзвонів, який має низький, басовий тембр; також застаріла назва самого низького, басового голосу в хорі.
- (Лінгвістика) –
(переносне значення, розмовне) Про повну, огрядну людину або про того, хто говорить дуже голосно, басовито.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бурмило, р. бурмила, д. бурмилові, з. бурмила, о. бурмилом, м. бурмилі, к. бурмиле