буркотання

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Дія за значенням дієслова “буркотіти” — невиразне, глухе, часто незадоволене говоріння під ніс, крізь зуби або в бороду; бурчання, бурмотання.

2. (Лінгвістика) –

   Звуки, що виникають під час такої дії; невиразні, глухі звуки, що нагадують мурчання або неголосне говоріння.

3. (Лінгвістика) –

   Переносно: глухе, неперервне джерення, дзюрчання (наприклад, води в струмку).

Правопис та відмінювання