Значення
- (Лінгвістика) –
Графічний знак, що позначає звук мови (фонему) або групу звуків і є елементом абетки (азбуки) певної писемності.
- (Лінгвістика) –
Письмовий, друкований або зображений іншим способом знак такої графеми.
- (Юриспруденція) –
Пряме, точне, незмінне слідування тексту, правилу, інструкції тощо (використовується переважно у виразах «дотримуватися букви закону», «тлумачити букву договору»).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. буква, р. букви, д. букві, з. букву, о. буквою, м. букві, к. букво