бухало

1. (діал.) Великий дзвін, дзвін з низьким, гучним звуком; також — ударний музичний інструмент типу гонга або великий барабан.

2. (перен., розм., зневажл.) Про людину, яка говорить надто голосно або поводиться галасливо, грубо.

3. (техн., заст.) Важкий баб, копр або інший важкий снаряд для забивання паль, кілків тощо.

Приклади вживання

Приклад 1:
Судячи з маминих записів, цей дар привіз нарком С. Бухало, який був у добрих стосунках з батьком і завжди допомагав музеєві. Зайшов до нас, посидів кілька годин, розповідав про фронт.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |