буч

1. Рідкісне діалектне позначення для великого, масивного предмета або об’єму чогось, зазвичай у значенні купи, груди, стоса (наприклад, “буч соломи”).

2. У місцевих говірках — назва пагорба, пагробка, невеликої височини.

3. Власна назва географічних об’єктів (річка, село в Україні), що походить від зазначених загальних значень.

Приклади вживання

Приклад 1:
Серед ши­ро­ко­го й прос­то­ро­го сте­пу, рівно­го, як до­ло­ня, над кот­рим но­сив­ся тільки буй­ний вітер та чор­ний во­рон ко­ли-не-ко­ли скри­ку­вав над го­ло­вою, прорізу­ючи дзвінко обвітря своїм ду­жим кри­лом, або сте­по­ва чай­ка ки­ги­ка­ла, з ку­пи­ни на ку­пи­ну зліта­ючи, мов за дітка­ми пла­ка­ла ма­ти,- тут йо­му дум­ка роз­мальову­ва­ла кар­ти­ну за кар­ти­ною… То пе­ред йо­го очи­ма ви­во­ди­ла обс­та­ви го­родсько­го жит­тя, буч­но­го, шум­ли­во­го, клопітли­во­го. Усе те рев­ло та кле­котіло, як во­да в прірві, й ля­ка­ло йо­го своїми роз­ко­ша­ми, біга­ни­ною, ви­гу­ка­ми та вик­ри­ка­ми.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Там міща­не на­го­то­ви­ли буч­ний бен­кет Брю­хо­вецько­му з стар­ши­ною. XV Од­че­пив­шись ото Че­ре­вань од за­по­рожців, на­си­лу од­ди­хавсь, щоб про­мо­ви­ти сло­во.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 3:
“С)ШН( ╤ З╨ ИA hjuШ■Т$┴TE$J╣Г■0L$I)PbVX ╓<╘ <Щ ┐╖7ьwK╥╧┐ ┴ъ·n╣U╡╗l>Яkd0НЎz╝>Ч/@ё%+В^╞ATДьAькI╙┤b┼XОL” цЪХXB°IGzr╦чqОN ПНН*кzў▐j>W─*TЁWм┐ЦUГ ├Qj╬Ў5MCИБaWGл9▄▀√ЕWЮЗЄJ$SўгЯяе x

Частина мови: іменник (однина) |