Древослів

Словник Української Мови

бублійник

[bublijnɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Продавець бубликів або іншої дрібної хлібної випічки, який зазвичай торгує з лотка, кошика або на розі вулиці.

  2. (Маркетинг) –

    (переносне значення, розм.) Людина, яка займається дрібною, незначною торгівлею або дрібними справами.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бублійник, р. бублійника, д. бублійникові, з. бублійника, о. бублійником, м. бублійникові, к. бублійнику

Більше записів