Древослів

Словник Української Мови

бриця

[brɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Техніка) –

    Легкий відкритий екіпаж на ресорах, зазвичай двомісний, з відкидним верхом, що використовувався для прогулянок у XIX — на початку XX століття.

  2. (Історія) –

    Рідкісна, застаріла назва для будь-якого легкого колісного екіпажа, візка або саней.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бриця, р. бриці, д. бриці, з. брицю, о. брицею, м. бриці, к. брице

Більше записів