Древослів

Словник Української Мови

брилець

[brɪlɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Геологія) –

    Діалектне позначення невеликого брила (великого каменя, гранітної брили, скелі).

  2. (Геологія) –

    Власна назва геологічної пам’ятки природи — гранітного скельного масиву (останця) у Черкаській області, поблизу села Брилець.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. брильця, р. брилець, д. брильцям, з. брильця, о. брильцями, м. брильцях, к. брильця

Більше записів