Словник Української Мови
Буква
1. Солом’яний капелюх із широкими крисами, традиційний головний убір українських селян, особливо поширений у центральних та східних регіонах.
2. Загальна назва для капелюха з широкими полями, що захищає від сонця або дощу, часто виготовленого з соломи, лозини або інших рослинних матеріалів.
3. (у переносному значенні, розм.) Про людину з провінції, простодушну або недосвідчену в міському житті.
Приклад 1:
— дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку. Дійшовши до берега озера, зупинився.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
уже старий чоловiк, поважний i дуже добрий з виду; по-полiському довге волосся бiлими хвилями спускається на плечi з-пiд сивої повстяної шапки-рогатки; убраний у полотняну одежу i в ясно-сиву, майже бiлу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятiрець), коло пояса на ремiнцi ножик, через плече виплетений з лика кошiль (торба) на широкому ременi. – дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тiльки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана бiллю, з виложистим комiром, пiдперезана червоним поясом, коло комiра i на чохлах червонi застiжки; свити вiн не має; на головi бриль; на поясi ножик i кiвшик з лика на мотузку. Дiйшовши до берега озера, зупинився. Чого ж ти зупинився? Тут не можна зайти по рибу.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Люди жнуть або косять, а її Андрiй iде стежкою, ремiнна торба через плече, бриль на потилицi i цiпком вимахує… Курить щось по дорозi. Що воно бiжить так прудко?
— Самчук Улас, “Марія”