брикетованість

[brɪkɛtoʋɑnistʲ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Техніка) –

    Властивість або стан матеріалу, що дозволяє йому бути спресованим у брикети (щільні форми для зручності транспортування, зберігання та використання).

  2. (Техніка) –

    Технологічна характеристика матеріалу (наприклад, тирси, вугільного пилу, торфу), що визначає його здатність до утворення міцних та стійких брикетів під час пресування.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. брикетованість, р. брикетованості, д. брикетованості, з. брикетованість, о. брикетованістю, м. брикетованості, к. брикетованосте

Більше записів