1. Керівник бригади (виробничої, будівельної, навчальної тощо); бригадир.
2. Член, робітник бригади; той, хто працює в бригаді.
3. У розмовній мові — студент, який навчається за бригадним методом (у 1920-х роках).
бригадник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |